І будуть люди читать онлайн
- Жанр: Легкое чтение, Легкая проза
- Рейтинг: 0 баллов
- Мнений: 0 мнений
- Просмотров: 0 чтений
О книге
Открывайте «І будуть люди» и читайте — текст лежит здесь целиком, бесплатно, без регистраций и подтверждений номера. Жанр — Легкое чтение, Легкая проза. Никаких обрезанных глав и предложений «оплати подписку, чтобы узнать, чем всё кончится»: книга представлена в том виде, в каком её написал Анатолій Дімаров.
Прежде чем нырять в первую главу, гляньте аннотацию или авторское предисловие — обычно там в двух абзацах понятно, о чём вообще речь, какой настрой и стоит ли это вашего вечера. Предисловие публикуем как есть, без редакторских пересказов от себя. Если описания пока нет или оно куцее — оставьте коммент, найдём и добавим.
Текст разбит на страницы: глазам так комфортнее, чем листать бесконечную ленту, и читается дольше без усталости. Место, где остановились, сохраняется автоматически — закрыли вкладку, вернулись через неделю, и страница откроется ровно та же. Шрифт регулируется, фон переключается между светлой и тёмной темой: вечером с тёмной экран меньше слепит, днём светлая привычнее.
Под книгой — отзывы тех, кто уже прочёл. Туда заглядывать полезно: иногда вылезают спорные смыслы, которые сам пропустил, иногда — категоричные «не моё, не тратьте время», и тоже информация. Дочитали «І будуть люди» — оставьте пару строк, кому-то это поможет решить.
Текст книги
Збирався Ганжа до Марти умовити, щоб сама одвезла, та все було ніколи. І тепер уже здивовано подивився на Матвія, здивовано і навіть аж приязно: так ось який ти, чоловіче!
— Везіть у гамазей… Заждіть, я із вами пройдусь, щоб правильно оформили.
Вже по дорозі спитав:
— Як думаєте жити?
Матвій відповів не відразу. Скинув для чогось шапку, пригладив світленьке волосся, а потім в свою чергу поцікавився:
— До ТОЗу з конем чи й без?..
А пізно увечері, лежачи поруч із Мартою, витирав їй долонею сльози:
— Жалієш?.
— Я вже й не шкодую, Матвійчику…
А дурні сльози — кап та й кап із очей. Шість же чувалів! Та такої, як сонце!
Володька, дізнавшись про пшеницю, похвалив нового тарасівця:
— Оце класово свідома людина!
Тільки жалкував, що вислизнула Марта йому із рук: ні за що тепер розкуркулювати. Ну, та настане час — він їй пригадає усе: і службу на класового ворога, і переховування отого зерна. А чоловік її — молодчага! І що зерно привіз, і що до ТОЗу записався одразу, навіть що й ворота пофарбував у червоне.
А тепер якось незручно: Матвій позапартійний, та ще й не встиг проявити себе у активі… А що зерно одразу привіз — молодчина! Тут Володя навіть перед Гінзбургом похвастався: от які у нас люди свідомі!"
"Гінзбург зацікавився. Дістав блокнот, записав прізвище й ім’я.
— Ти б підлікувався, — радив Ганжа занепокоєно.
Григорій тільки одмахнувся, мовляв, знайшов, про що говорити! Краще скажи мені от що: статтю читав?
— Це яку статтю?
— Значить, не читав. Коли б читав, не перепитував би. В позавчорашній «Правде» надрукована стаття товариша Сталіна «Рік великого перелому».
— Так ми ж іще позавчорашньої «Правды» не одержували!
— Я теж учора цієї «Правды» не мав, а мені вже подзвонили із округу… «Гінзбург?.. Читав статтю товариша Сталіна?.. Так от, одержиш „Правду“ — прочитай негайно! І зверни особливу увагу на ті місця, де товариш Сталін говорить, що в колгоспи масово пішов середняк… Що цілими селами, волостями, районами ідуть до колгоспу селяни… Як там у тебе середняк, товаришу Гінзбург?.. Не йде?.. Вагається?..
